Хустський район
[Послуги] [Карта] [Зв’язок]    | Ви знаходитеся тут:   Головна    Хустська ОДПІ    новини
Якщо підрозділ відкрито не за основним місцем обліку

Порядок взяття на облік за неосновним місцем обліку платників  податків визначено розділом VII Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну України від 09.12.2011 №1588.

 Так, у разі якщо відповідно до законодавства у платника податків, крім обов´язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або  нарахування, утримання  або сплати (перерахування) податків, зборів  на території адміністративно – територіальних одиниць за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов´язки  на території іншої адміністративно – територіальної одиниці, то такий платник податків зобов´язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Для взяття на облік не за основним місцем обліку  платник податків зобов´язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого  майна чи відкриття об´єкта чи підрозділу,  через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов´язані з оподаткуванням,подати до відповідного контролюючого органу  заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою №17-ОПП (далі – заява за формою № 17-ОПП).

Платники податків, які  уклали з відповідним контролюючим органом договір  про визнання електронних документів, можуть  подати  вищезазначену заяву засобами електронного зв´язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.   

Слід зауважити, що заяву за формою № 17-ОПП може бути подано як до контролюючого органу за  неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку.

У разі подання цієї заяви до контролюючого органу за неосновним місцем обліку платник податків у розділі 3 заяви  може зазначити контролюючий орган, до якого подається заява, та обрати   адміністративно – територіальні одиниці (за місцезнаходженням об´єктів оподаткування), які обслуговуються таким органом. Водночас у разі подання вищезазначеної заяви до контролюючого органу  за основним місцем обліку  платник податків у розділі 3 заяви  може зазначити всі  контролюючі органи, у яких бажає стати на облік  за неосновним місцем обліку, та обрати  адміністративно – територіальні одиниці (за місцезнаходженням об´єктів оподаткування), які обслуговуються такими органами.

Крім того, взяття на облік за неосновним місцем обліку також здійснюється на підставі: - повідомлення про об´єкти оподаткування або об´єкти, пов´язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, за формою  № 20-ОПП (далі – повідомлення за формою № 20-ОПП), поданого платником відповідно  до розділу VIII  Порядку № 1588, та якщо у такому поваідомленні платник податків  визначив контролюючий орган, у якому бажає стати  на облік за неосновним місцем  обліку  за місцезнаходженням відповідного об´єкта оподаткування; - заяви за формою  № 5-ОПП, поданої  нотаріусом згідно з п. 6.7 Порядку № 1588, та якщо у такій заяві платник зазначив про бажання стати  на облік за неосновним місцем обліку  в контролюючому орані  за місцезнаходженням робочого місця.

При цьому у разі якщо платник  податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік  за неосновним  місцем обліку, у повідомленні за формою № 20-ОПП або заяві за формою № 5-ОПП, платник податків звільняється від обов´язку  подання до контролюючого  органу  заяви за формою № 17-ОПП.  

Крім того, контролюючим органом за основним місцем обліку у разі звернення платника податків  може бути надано  перелік контролюючих органів, у яких такий  платник перебуває на обліку за неосновним місце обліку.

 

 

За матеріалами Хустської ОДПІ

 

 

Оновлено декларацію про майновий стан і доходи

Наказом Мінфіну України від 06.06.2017 р. №556 викладено в новій редакції податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) та Інструкцію щодо її заповнення. Зміни до існуючої на сьогодні форми податкової декларації обумовлено внесеними Законом України від 21.12.2016 р. № 1797-VIII змінами до розділу IV Податкового кодексу.

Зазначеним Законом надано право: фізичним особам – підприємцям (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов´язаних із провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування, а також всім фізичним особам – платникам податку на доходи  фізичних  осіб за кредитом, що отриманий на   придбання житла (іпотечний кредит), надано право на сплату суми  податкового зобов´язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним  рішенням, не пов´язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов´язання.

Отже, зміни внесені до Розрахунку податкових зобов´язань з податку на доходи  фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток Ф2 до податкової декларації),  зокрема розділ I «Доходи  від провадження господарської діяльності» доповнено графою «амортизаційні відрахування», сума яких розраховується відповідно до підпунктів 177.4.6 – 177.4.9 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу. При цьому інформацію  щодо нарахованої амортизації  винесено в окремий розділ (розділ II додатка Ф2).

Крім того, розділ «Податкові зобов´язання з податку на  доходи фізичних осіб/військового збору» додатка Ф2 доповнено рядком «сума податку на доходи фізичних осіб, самрстійно нарахована платником податку протягом звітного (податкового) року за результатами останнього базового (звітного) періоду, у тому числі у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця  протягом звітного (податкового) року», який заповнюється, зокрема фізичними особами – підприємцями, яки припинили підприємницьку діяльність протягом звітного (податкового) року та подали податкову декларацію  відповідно до абзацу другого п. 177.11 ст. 177  Податкового кодексу.

Фізичні особи  - підприємці, які зареєстровані  протягом року у встановленому законом порядку або перейшли зі спрощеної системи оподаткування, зазначають результати провадження господарської діяльності за звітний квартал (доходи, отримані від провадження господарської діяльності, вартість документально  підтверджених витрат, пов´язаних із господарською діяльністю, сума чистого оподатковуваного доходу).

Розділ II «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» податкової декларації у рядку 10.9 «інші доходи, в тому числі:» доповнено рядком 10.9.1 «у вигляді додаткового блага (прощений (анульований) борг за кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит)», в якій відображається дохід, отриманий фізичною особою  відповідно до абзаців другого та третього пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу та який така особа має право сплатити протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов´язання.

Для розстрочення такої суми податкового зобов´язання платник податку разом із податковою декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов´язання.   

При цьому  суми розстрочених   податкових зобов´язань  розраховуються платником податку  самостійно згідно з документами  щодо суми прощеного  (анульованого)  кредитором боргу (кредиту та/або відсотків) та погашаються рівними частинами  кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, що настає за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня), починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу  подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними  документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності  здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов´язання.

Наказ набирає чинності з 31.12.2017 р.

 

   За матеріалами Хустської ОДПІ

 

Сплата земельного податку єдинником – власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним, а справляння плати за землю – Податковим кодексами.  Використання землі в Україні є платним       (ст. 206 Земельного кодексу).

Плата за землю – обов´язковий платіж  у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку  та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Платниками податку є  власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об´єктами оподаткування земельним податком – земельні ділянки, які перебувають у власності  або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 Податкового кодексу)

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу).

Відповідно до  ст. 81 Земельного кодексу громадяни України набувають права власності  на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі – продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно – правовими угодами.

Крім того, ст. 120 Земельного кодексу визначено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об´єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, або зміни її цільового призначення.

Платники єдиного податку звільняються  від обов´язку нарахування,  сплати та подання податкової звітності з податку на майно ( в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки,  що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності  та платниками єдиного податку  четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва  (пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу).

Звертаємо увагу на те, що не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої групи фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га, жилі приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 м2, нежилі приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 м2 (пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу).

 Отже, фізична особа, яка здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування як фізична особа – підприємець, звільняється від обов´язку нарахування, сплати та подання податкової звітності  із земельного податку за наявності  правовстановлюючих документів на земельну ділянку.     

 

За матеріалами Хустської ОДПІ

 

Протягом якого часу єдинник другої групи має зберігати первинні документи

Обов'язок ведення платниками податків, у тому  числі фізичними особами – підприємцями, які є платниками єдиного податку, для цілей оподаткування обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінзвітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням  податків і зборів, передбачено абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс).   

  Пунктом 44.3 зазначеної статті передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менше як 1095 днів  з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання – з передбаченого Податковим кодексом граничного терміну подання податкової звітності.

Якщо документи, визначені  у п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її  результатами податкового – повідомлення рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися  до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених п. 44.3 цієї статті.

Слід зауважити, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів,  зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 ст. 44 Податкового кодексу, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку  другої групи зобов'язана забезпечити зберігання первинних документів не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання  - з передбаченого Податковим кодексом граничного терміну подання такої звітності.

 

 

 

 

 

За матеріалами Хустської ОДПІ

 

 

Співпраця з фізичною особою – підприємцем

Під час нарахування/виплати фізичній особі – підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб'єкт господарювання, який нараховує/виплачує такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою – підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що  підтверджує  її державну реєстрацію  відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності (п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – Податковий кодекс)).   

Слід зауважити, що це правило не застосовується в разі нарахування  (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або  надання послуги згідно з цивільно – правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором   фактично є трудовими, а сторони договору фактично можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222  п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу (п. 177.8 ст. 177 Кодексу).

Тобто для суб'єкта господарювання, який нараховує/виплачує дохід фізичній особі  -  підприємцю, достатньою умовою для неутримання податку  на доходи фізичних осіб у джерела виплати  є отримання копії документа, що підтверджує державну реєстрацію такої особи  відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від системи оподаткування.

Водночас звертаємо увагу, що реєстрація фізичної особи – підприємця  як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 299 Податкового кодексу).

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (п.299.2 зазначеної статті).

Згідно з п. 299.13 ст. 299 Податкового кодексу з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб   інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та  реалізує державну  податкову і митну політику, щодня оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі  юридичних осіб та фізичних осіб  - підприємців та власному офіційному веб – сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи;  дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу  платника податку; види господарської діяльності; дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Отже, суб'єкт господарювання, який має господарські відносини з фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку, для підтвердження державної реєстрації такої особи відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності  може скористатися безоплатним та вільним доступом до даних з реєстру платників єдиного податку, які щодня оприлюднюються на офіційному веб – порталі ДФС України.

 

За матеріалами Хустської ОДПІ

 

 

Підприємницька діяльність: недопущення помилок при виборі та зміні КВЕД

Іноді підприємці, намагаючись заробити більше, забувають про те, що їх дохід повинен збігатися з тими КВЕД, які вони зазначили при держреєстрації. І навіть якщо підприємець пам'ятає про них, то не враховує те, що про зміни потрібно повідомити не тільки держреєстратора, а й податкову.

Для того щоб не допустити помилок та уникнути відповідальності у такій ситуації, фізична особа – підприємець має вжити наступних кроків.

Так, в першу чергу необхідно визначити діяльність, якою планується займатися, і заздалегідь обрати КВЕД, що відповідає такій діяльності. Після визначення КВЕД потрібно звернутися до держреєстратора з метою визначення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців  та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр) із заявою за формою №11 із зазначенням лише  тих КВЕД, які заплановано  додати та/або виключити: напроти коду виду економічної діяльності потрібно проставити позначку «х», вказавши таким чином, який КВЕД необхідно включити або виключити.  У разі якщо попередні класифікатори актуальні та по ним планується здійснювати діяльність і надалі, то в заяві вони не зазначаються.

Після подання заяви до держреєстратора потрібно подати заяву до контролюючого органу  за місцем реєстрації, зазначивши нові види діяльності. Терміни подання заяви у разі зміни видів господарської діяльності: I та II групи – не пізніше 20 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни;          III та IV групи – разом з податковою декларацією за податковий  (звітний) період, у якому відбулися такі зміни.

 У разі якщо підприємець отримав дохід від здійснення діяльності, не зазначеної  у Єдиному державному реєстрі як підприємницька діяльність, то такий дохід вважається  отриманим не як підприємцем, а як фізичною особою.

У такому випадку платник зобов'язаний  включити суму таких доходів  до загального річного оподатковуваного доходу  та подати податкову  декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів  (пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу). Ставка податку становить 18 % бази оподаткування.

Крім того, така особа є платником військового збору. Ставка збору становить 1,5 % від об'єкта оподаткування, визначеного п. 163.1  ст. 163 зазначеного Кодексу.

Якщо ж підприємець  отримав дохід від здійснення підприємницької діяльності, зазначеної в Єдиному державному реєстрі, але при цьому не зазначеної в реєстрі платників єдиного податку у зв'язку з відсутністю заяви  про внесення змін до цього реєстру, то в такому разі платник єдиного податку  зобов'язаний  перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом, - з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види  діяльності (пп. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу).

У разі якщо платник у такому випадку самостійно не перейшов на сплату  інших податків і зборів, то реєстрацію платником єдиного податку  може бути анульовано  шляхом виключення з реєстру платників  єдиного податку за рішенням контролюючого органу (п.299.10 ст. 299 Податкового кодексу).

Уразі виявлення відповідним контролюючим органом  під час проведення перевірок порушень анулювання реєстрації  платника єдиного податку першої – третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, що настає за кварталом, у якому  допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання  має право обрати  або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення  чотирьох послідовних кварталів  з моменту прийняття рішення  контролюючим органом.

Крім цього, до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначені у реєстрі платників єдиного податку, віднесених до першої або другої групи, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 15 %.

 

 

 

 

За матеріалами Хустської ОДПІ

 

 

Порядок застосування податкової знижки за іпотечним кредитом

Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість)  витрат платника податку – резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних осіб або юридичних осіб  протягом звітного року, на яку дозволяється  зменшення його загального  річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого  звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Податковим кодексом України (далі – ПКУ) (пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку  за наслідками  звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним  протягом звітного податкового  року  витрати у вигляді  частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним  житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 ПКУ.

Відповідно до  п. 175.1 ст. 175 ПКУ право на податкову знижку у платника податків  виникає в разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту   будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку  як основне  місце його проживання, зокрема, згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

При цьому, відповідно до пп.166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу, до податкової знижки включаються фактично   здійснені протягом звітного податкового року  платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними розрахунковими документами зокрема квитанціями, фіскальними або товарними  чеками, прибутковими  касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).  У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Згідно  з п. 175.4 ст. 175 ПКУ право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно  зі ст. 175, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому: -  об'єкт житлової іпотеки придбавається; - збудований об'єкт житлової іпотеки переходить у власність  платника податку та починає використовуватися  як основне місце проживання.

У разі, якщо іпотечний  житловий кредит має строк погашення   більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми  процентів до податкової знижки за новим іпотечним  житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми  та процентів попереднього іпотечного  житлового кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі, зокрема: -  припинення основного зобов'язання  або закінчення  строку дії іпотечного договору; - реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; - набрання іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Отже, як придбавання предмета іпотеки, так і його  припинення може здійснюватися протягом звітного податкового року. При цьому нормами ПКУ не передбачено обов'язок платника податків мати на останній день звітного (податкового року) основне місце проживання за адресою, де об'єкт житлової іпотеки будувався чи купувався, у разі, якщо такий об'єкт нерухомості відчужено протягом звітного (податкового) року.

Таким чином, платник податків, який протягом звітного (податкового)  року здійснив реалізацію предмета іпотеки, має право на податкову знижку за умови здійснення таким платником податків  протягом такого звітного (податкового) року витрат у вигляді частини суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, який був визначений платником податків як основне місце його проживання, зокрема, згідно із позначкою в паспорті   про реєстрацію за місцезнаходженням  такого житла, в період здійснення  понесених витрат.

 

За матеріалами Хустської ОДПІ

 

 

 

Чи повинна фізична особа – підприємець видавати наказ про надання відпустки своїм працівникам?

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності,  виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (частина перша ст. 2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки»).

Статтею 10  цього Закону визначено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Роботодавець зобов'язаний вести облік відпусток,  що надаються працівникам.

Чинним законодавством не визначено форми письмового повідомлення працівника про надання відпустки.

Водночас наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної  облікової документації зі статистики праці» затверджено типову форму № П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки», що має рекомендаційний характер і може бути використана роботодавцем, в тому числі фізичною особою – підприємцем, при оформленні відпусток.

Ознайомлення з наказом про надання відпустки працівників підтверджує своїм підписом.

На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки робляться  позначки в особовій картці  працівника та розраховується  заробітна плата за час відпустки.

У наказі про надання відпустки зазначаються її вид, тривалість, дата початку та закінчення, період роботи, за який вона надається, тощо.

Наказом Мін'юсту України від 12.04.2012 № 578/5 «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» затверджено Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів  (далі – Перелік).

Цей Перелік є нормативно – правовим актом та включає типові документи (в тому числі наказ (розпорядження) про надання відпустки), що створюються під час документування однотипних (загальних для всіх) управлінських функцій, виконуваних державними органами та органами місцевого самоврядування, іншими установами, підприємствами та організаціями незалежно від функціонально – цільового призначення, рівня і масштабу діяльності, форми власності.

Перелік може використовуватися також фізичними особами – підприємцями (п. 1.4 Переліку).

Таким чином, відпустка, оформлена наказом (розпорядженням), забезпечує належне виконання фізичною особою – підприємцем, яка уклала трудовий договір з працівником, норм ст. 10 Закону про відпустки.

 

 

За матеріалами Хустської ОДПІ

 

 

 

Перенесення строку подання податкової декларації

Хустська ОДПІ повторно нагадує про перенесення строку подання податкової декларації, якщо останній день строку припадає на вихідний день та про правові наслідки при порушенні таких строків.

Так, базові  звітні (податкові) періоди для подання податкових декларації визначено п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу.

 У разі якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день,  граничним строком подання такої декларації  є перший після нього робочий день. При цьому початок перебігу десятиденного строку для сплати визначеного у декларації  податкового зобов'язання, встановленого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу, пов'язаний саме із таким першим робочим днем. Тобто десятиденний строк для сплати податку слід вираховувати  від фактичної дати останнього дня  подання податкової декларації за відповідний період.

Крім випадків, передбачених  податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового  та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається до контролюючого органу у строки, встановлені Податковим кодексом.   Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 цього Кодексу).

Пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених Податковим кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки  (пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

 Пунктом 129.1 ст. 129 Податкового кодексу визначено, що нарахування пені розпочинається: - при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, -  починаючи з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку  сплати платником податків  податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); - при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим  органом у випадках, не пов'язаних із проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку  сплати податкового зобов'язання (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);  - при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після закінчення 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Отже, якщо останній день граничного строку для подання податкової декларації припадає на вихідний день, то останнім днем такого строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним.

 

 

За матеріалами Хустської ОДПІ

 

Як отримати витяг із реєстру єдинників

Згідно з п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) за бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно отримати витяг з Реєстру платників єдиного податку.

Форма запиту про отримання витягу та витягу з Реєстру платників єдиного податку затверджується центральним органом  виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Тобто підприємцю – платнику єдиного податку, який виявив бажання отримати витяг із Реєстру платників єдиного податку, слід звернутися із запитом про отримання такого витягу до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси.

Податковою адресою платника податків – фізособи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).

До затвердження відповідних форм  запиту про отримання витягу та витягу з Реєстру платників єдиного податку  подається заява на отримання  витягу в довільній формі, на підставі якої видається тимчасовий витяг із Реєстру  платників єдиного податку.

Строк надання витягу не повинен перевищувати одного робочого дня із дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до Реєстру (п. 299.9 ст. 299 ПКУ).

 

 

За матеріалами Хустської ОДПІ

 

 

Здача в оренду власного майна фізичній особі. Податкові наслідки

Статтею 761 Цивільного  кодексу встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Наймодавець передає  майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди) наймачеві (п. 1  ст. 759 Цивільного кодексу).

Дохід, отриманий від здавання нерухомого майна в оренду, підлягає оподаткуванню.

Так, відповідно до пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу  платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 цього Кодексу.

Податковим агентом платника податку – орендодавця  під час нарахування доходу  від надання в оренду об´єктів нерухомості інших, ніж зазначені в пп. 170.1.1  (земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельного паю, майнового паю) вищенаведеного пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

Об´єкт  оподаткування визначається  виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але він не може бути менше ніж мінімальна сума орендного  платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості  місячної оренди 1 м2 загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом  місцевого самоврядування села, селища міста, об´єднаної територіальної громади, створеної згідно із законом та перспективним планом формування  територій громад, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найдоступніший для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного  (податкового) року, об´єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди  (пп.170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу).

Підпунктом 170.1.5 цього пункту визначено, що якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб´єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку – орендодавець. При цьому: - такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує  податок до бюджету в строки, встановлені для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов´язання  за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації; - у разі вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення  договору оренди об´єктів  нерухомості нотаріус зобов´язаний  надіслати інформацію  про такий договір контролюючому органу за податковою адресою платника податку – орендодавця за формою та у спосіб, що встановлені Кабінетом Міністрів України.

Строки подання  податкової декларації для платників податку на доходи фізичних осіб до контролюючих органів  визначено пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу.  Фізичні особи, які отримують доходи  від надання нерухомого майна в оренду, повинні подати декларацію про майновий стан і доходи до контролюючого органу за податковою  адресою,  тобто за місцем реєстрації, згідно з паспортними даними  за базовий звітний (податковий) період  до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Податкового кодексу.  При цьому така особа повинна сплачувати податок  від отриманої суми доходу та подавати декларацію про майновий стан і доходи за наслідками звітного року. Крім того, при поданні декларації  про майновий стан та доходи за наслідками звітного року платник податків самостійно зазначає суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету. Ставка військового збору становить 1,5 % від суми доходу, з якої сплачено податок на доходи.

 

 

 

За матеріалами Хустської ОДПІ

 

 

Оподаткування нерухомості фізичних осіб

Хустська ОДПІ нагадує коротко про основне. Платниками податку на нерухоме майно  є фізичні особи, в тому числі нерезиденти, власники об´єктів житлової  та /або нежитлової нерухомості.

Якщо об´єкти  житлової  та /або нежитлової нерухомості перебувають у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб,  то Податковим кодексом визначено платників податку таким чином:  

-    об´єкт  житлової  та /або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб – платником податку визначено кожну з цих осіб за належну їй частку;

-    об´єкт  житлової  та /або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі – одна з таких осіб – платниками податків визначено  одну з таких осіб - власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

-    об´єкт  житлової  та /або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і  поділений між ними в натурі - платниками податків визначено  кожну з цих осіб за належну їй частку.

Об´єктом оподаткування  податком на нерухоме майно є об´єкт житлової нерухомості (будівлі, віднесені відповідно до законодавства  до житлового фонду (житлові будинки, прибудови до житлових будинків, квартири, котеджі, кімнати у багатосімейних (комунальних квартирах); садові будинки; дачні будинки) та нежитлової нерухомості (об´єкти нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду (будівлі готельні, офісні, торговельні, гаражі; будівлі промислові та склади, будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки), господарські (присадибні) будівлі, інші будівлі), в тому числі його частка.

Не є об´єктом оподаткування: - об´єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного  (обов´язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки; -  будівлі дитячих будинків сімейного типу; - житлова нерухомість, непридатна для проживання, у тому числі  у зв´язку з аварійним станом, визнана такою відповідно до рішення  сільської, селищної, міської ради або ради об´єднаної територіальної громади, що створена згідно  із законом  та перспективним планом формування територій громад; - об´єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям -інвалідам, які  виховуються одинокими  матерями (батьками), але не більше такого одного об´єкта на дитину; - будівлі дошкільних  та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності  та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг; - об´єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім´ям, у яких виховується п´ять та більше дітей.

Крім того, не є об´єктом оподаткування  податком на нерухоме майно об´єкти житлової та нежитлової нерухомості, що розташовані на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території  та/або населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або  юридичних осіб, у період з 14.04.2014 р. до 31 грудня року, в якому завершено АТО.

Базою оподаткування податком є загальна площа об´єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За матеріалами Хустської ОДПІ


Новини

20.09.2017 [16:18]

Огляд несанкціонованих сміттєзвалищ в районі.

 

20.09.2017 [16:13]

Три нові автомобілі швидкої медичної допомоги передали на Хустщину.

 

20.09.2017 [16:08]

На стадіоні «Колос» (смт. Вишково) відбулася районна спартакіада

 

14.09.2017 [09:26]

Оголошення!

 

14.09.2017 [08:18]

Розклад руху автобуса Шаян - озеро Синевир

 

Псилання

Офiцiйне представництво Президента України Веб-портал органiв виконавчої влади України Верховна Рада України Закарпатська Обласна Рада Обласна гаряча лінія Teplo.gov.ua Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України Національна дитяча гаряча лінія Державний реєстр виборців Міністерство доходів і зборів України

Створено студією Вебрики


Хустська районна державна адміністрація.
2004-2011